23:35 

ЛИСТ ДО

У сум’ятті сумирного атому,
У снах горлиць, у гладі пруду
Я тебе, любий, вічно кохатиму,
За тобою усюди піду.

Привіт, коханий. Цей лист ніколи не буде відправлений, так і залишиться на папері, але тобі він і не потрібен. Ти й так знаєш все, що я б хотіла тобі сказати. Ти й так відчуваєш все, що я могла б тобі дати. Ти й так розумієш все, про що я б могла подумати.
Я хочу лише сказати тобі «дякую» і поцілувати тебе кудись у незвичайне місце – у вухо чи лікоть. Я хочу подивитись у твої очі й зрозуміти, що ти – той самий хлопець, яким я знала тебе кілька років тому. Веселий і бунтівний, що ніколи не підкориться закону й чиїмось думкам, коли з самого початку відмовлявся це робити. Ми мріємо, що житимемо під відкритим небом у полі, тому що там є ромашки, які мені так подобаються. Але я знаю, що ти й там будеш незгоден із природою за те, що ромашки є лише влітку, а немає взимку. Тоді ти принесеш мені голову сніговика. І я сміятимусь саме тим сміхом, який тобі чи то подобається, чи то не подобається.
Не кажи мені про те, що кохаєш мене. Мені вистачить тих нічних розмов, цілодобових відвертостей і твоєї відданості. Можеш не дарувати мені квітів, тому ще вони мені ще обриднуть, поки ми житимемо посеред поля. Не плати за мене в кафе, бо жінка ж незалежна, а Ісус не єврей. І досить вже зі мною сперечатися на ці теми. І ми не будемо купляти другу ковдру, навіть якщо ти кожну зимню ніч будеш закутуватись в неї, як Гусінь з «Аліси в країні чудес». Тому що я тобі уві сні розкажу все, що я про тебе думаю.
Скажи мені «дякую» просто за те, що сьогодні гарний настрій. Посміхнись, коли зранку розбуджу тебе замість будильника. Поцілуй, коли я найменше цього чекаю. І просто клади трубку останнім.
І для щастя, справді, більше нічого не потрібно. Тому до досить лише того, що ти є поряд зі мною, а я – поряд з тобою. І навіть взимку крізь сніг проб’ються ромашки, а сніговики не танутимуть весь рік. І поле колоситиметься житом і польова русалка буде заздрити мені й тобі. І всі польові й лісові чудиська позбігаються, щоб подивитись – що воно таке – те людське кохання.
Кажуть, що кохати по-справжньому – це дар, який приходить не до кожного. Як мистецтво малювати до Ван Гога чи мистецтво писати музику до Шопена, чи мистецтво торкати людські души до Шевченка. Та ось парадокс – до нас, звичайних, зійшло те, що, можливо, було призначено Періс Хілтон і Білу Клінтону. Але я Т.Р., а ти Р.Т. І ми будемо разом доти, доки те поле, твоє і моє, влада не вирішить віддати під нові житлові будинки. А вона навряд чи вирішить. Тому що хліборобська доля України, спіючи разом із пшеницею, захистить себе від такої долі. Адже в неї будеш ти й буду я. Ти не любиш, коли я так кажу, але… адже в неї будемо ми.
Докладаю до цього листа своє серце.
Мій найулюбленіший хлопчик.

@музыка: Sasha Grey - Invisible

@настроение: <3

@темы: потуги

URL
Комментарии
2013-04-24 в 21:16 

Сонечко, ти знаєш, як то гарно? Хоч підозрюєш?

2013-04-24 в 22:54 

Daria_zzzz, нє) а шо воно?)

URL
2013-05-02 в 21:44 

Воно казково гарно. Аж прям вхопило за душу.

Комментирование для вас недоступно.
Для того, чтобы получить возможность комментировать, авторизуйтесь:
 
РегистрацияЗабыли пароль?

i want to make attemp u :D

главная