Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
23:33 

vol173. "Набридло говорити про хлопців".

23 жовтня 2013
Ух, як я запізнилась із написанням сюди. Вважатимемо, що в мене були літні канікули.
Важке було літо, скажу я тобі. Тому що ЗНО, творчі конкурси в Карпенка-Карого, потім вступи до університету. І вже ж 2 місяці майже навчання.
Я не хочу згадувати про те, як мені дались вступи. Просто після цього, якщо я колись зможу забути ці відчуття, в мене немає ні мрій, ні цілей, ні якихось великих довгострокових бажань. Отак і живемо.
А тепер, навчаючись на програміста й забувши про режисуру, я намагаюсь знов знайти себе.
Здається, я починаю втрачати минулих друзів. Не хочу цього, але чомусь так воно виходить.
В мене з’являються нові знайомі. Наприклад, J.
Хочу сказати, що він є неординарною особистістю настільки, наскільки я можу судити зі свого досвіду. Я б не сказала, що він якийсь особливий, як людина. Він просто особливий. Він впливає на людей так, як Е.М. Хоча, сказати по правді, до неї йому ще далеко.
P.S. Е.М., я дуже сумую. І.О., мені вас не вистачає.
Так от, ще тиждень тому я думала, що моє життя закінчиться отак, в прозябанні трави та іншої наркоти, що я в житті нічого не доб’юся, тим паче, розчарувавши двох ліпших друзів. Але отак воно повернулось, що тепер мені хочеться жити.
Правду кажучи, я ніколи не любила бути для людини "другорядною". Не в тому сенсі, що мені приділяється мало уваги. А в тому, що те, що мені кажуть або зі мною роблять вже робили з кимось іншим, казали комусь іншому, а то й не раз і не два. Тож, хоч J і є надзвичайно впливовою особистістю, інколи мені хочеться послати до чорта його поради й зробити все з точністю навпаки. Сьогодні так захотіла. Але потім згадую, що майже для кожної людини я була не першою, тому час вже звикнути. Мабуть, я не зможу бути особливою, тому що нічого особливого в мені нема.
Й знову постає питання: чи варто йти в професію, де обізнаність і відмінність - головне, що повинно бути?
Ніколи не була достатньо обізнаною, ти ж знаєш. А особливою - здається тепер, що теж.
Але в моїй голові все частіше виринають плани щодо того, які книжки треба прочитать, які фільми подивиться, що треба зробить та натренувать, щоб знов спробувати вступити.
І хочу, й не хочу. Мабуть, мені потрібно більше часу, ніж 1 рік. Тому цього літа я не буду особливо рипатись.
Але повертаючись до цього містера J. Він хвилює мене з кожним днем все більше. Я переймаю його звички й манеру поведінки. Через кілька років, думаю, пройде. А, може, й менше навіть. Я б не сказала, що він мені подобається так, як мені зазвичай подобаються хлопці. Він подобається мені якось по-особливому, водночав відштовхуючи.
Мені набридло писати про хлопців, я б хотіла, щоб тут була одна велика кількохвилинна пауза й мої захоплені очі. Я не хочу про нього говорити, мені приємніше про нього мовчати.
Сьогодні написала листа на ТВай, спробуємо туди. Після модулів піду в редакцію газети. Давно вже нічого не писала, треба буде потренуватись. Може, замість режисури, краще замислитись над випуском власного журналу? Або інтернет-журналу. Треба подумати про це. Якось.
Дякую за увагу, дякую за допомогу, J.

@темы: жизнь, режиссура

URL
Комментарии
2013-10-25 в 21:24 

Ти особлива, мила. Принаймні для мене точно :)
Тренуйся, читай, слухай свого містера Джі. Ти талановита, а обізнаність нарощується часом.

Комментирование для вас недоступно.
Для того, чтобы получить возможность комментировать, авторизуйтесь:
 
РегистрацияЗабыли пароль?

i want to make attemp u :D

главная